Роль радісних з нагоди прильоту в Південну Пальміру Юлії Тимошенко була доручена студентам Одеського національного політехнічного університету. Його ректор - пан Малахів, зрозуміло, споконвічно розумів, що далеко не всі його підопічні солідарні із ним у політичних поглядах. А тому ризикувати не став. Він просто дав розпорядження деканам... реквізувати в студентів залікові книжки й студентські квитки.

От так, всі дуже просто. Прямо за аналогією з життєвим принципом незабутнього монтера Мечникова з «12 стільців»: «ранком - мітинг, до обіду - повернення заліковок та студентських».

Однак адмінресурсу ректора Малахового, якого вистачає лише на те, щоб закошмарити студентів, погнати їх стрункими рядами в аеропорт, не йде ні в яке порівняння з можливостями Юлії Володимирівни. І чим ближче вирішальний день, тим цинічніше вона користується наявними під рукою ресурсами з метою особистого піару.

І чого, дійсно, соромитися? Адже вже ні для кого не секрет (хіба що для правоохоронних органів), що державну скарбницю та інші матеріальні ресурси нинішня господарка Кабміну розглядає винятково як живлюче джерело підтримки електоральних симпатій.

Знаходиться робота й для старанних підлеглих нинішнього прем'єра, які вдалині від Києва, у містах і селах засніженої країни намагаються підперти все тим же адмінресурсом повсюдно впавший рейтинг.

Що стосується Одещини, на землю якої під вимучені посмішки насильно зігнаних спудеїв ступила нога Юлії Тимошенко, то в її візиті видніються, особливі надії на замміністра економіки М. Поживанова, що об'їхавши північну частину області, зустрівся із главами районних адміністрацій і начальниками райвідділів міліції, настроївши їх на потрібний лад напередодні другого туру виборів.

Список подібних прикладів здається воістину нескінченним. Але є й те, що, скажімо так, їх ріднить. Чиновники різних рангів, що є головними діючими особами всіх цих подій, страждають рідкісною формою амнезії. Зокрема, вони, мені здається, забули, що їх дії, м'яко говорячи, якщо й мають точки дотику з виборчим законодавством України, та законністю в цілому, то лише в тій частині, де чітко вказуються строки, штрафи та інші покарання.

А тому хочу дати панам чиновникам слушну пораду: шануєте Кримінальний кодекс. Уже на що Остап Бендер був пробивною бестією, а таки не ризикував. Ви вважаєте себе розумніше?

Ігор Тимофієв